"Поезія - це найвеличніша форма,в яку може втілитись людська думка"
Альфонс де Ламартін
Свої перші кроки до поезії,я зробила ще у 6 класі. Відтоді чистий лист і думки - речі з якими я не розлучаюся. На мою думку поезія - це світ в якому ти абсолютно вільний птах ,що може літати з міста в місто ,від однієї людини до іншої. Світ в якому ти небоїшся відкрити свою душу.
Батьківська хата, батьківська хата
Тут всі мої дитячі сни.
Пригорщами черпала я любов і щастя.
Линуть приємні думки.
Біла- прибіла батьківська хата,
Стиглі вишні в росі.
На ганку в задумі спиналась мати.
Незабутні спогади мої.
Життя супруводжує доля,
А долю ,звичне життя.
Виходить - це замкнуте коло.
Для мене це - відкритя.
Життя один раз дається,
Дарунок безцінний з небес,
Здається ,що й сонце сміється,
А скільки на світі чудес!
Усміхнися ти всім навколо :
Небу,сонцю,квітам,людям!
І тобі обов'язково
День величний буде!
Життя проживи без скверни,
А втратиш,то,що не кажи,
Ніщо вже його не поверне.
Пам'ятай це і життя бережи!
