Написання віршів, як прохолодний напій зранку – дає бадьорості на весь день. Тільки разом з поезією можна відпочити і зрозуміти справжій сенс життя. Поезія – це не покликання, а настрій душі. Саме тому, зараз ви бачите ці рядки.
Черняк Ганна
Моя осінь
Під звук кленового листочка,
Під ритми стукоту дощу,
Під звук маленького дзвіночка -
Я осінь в себе запущу.
Дозволю вітру бути перехожим,
Дозволю щастю оживитись знов,
Відкрию двері думам жовтохожим
І покажу де ще живе любов
Звернусь із запитом до неба,
Чи сильно не насварить дядько Грім,
Бо як на мене, ще не треба
Пускати його в теплий дім.
Зрадію зірці,що несе бажання
І попрохаю лиш,щоб все було гаразд
Я знаю, що у відповідь – мовчання, -
Але вона все виконає в час.
Що ж далі?Далі буде далі!
Нам все покажуть крапельки дощу,
А я і знов порину в світ деталей -
І осінь в себе запущу
Без тебе
Коли вимикається світло,
чи зостаюся я сам на сам.
Я стаю дуже слабкою
І даю волю сльозам.
Всі думки лиш про тебе,ти знаєш,
Що не завжди правдива була,
Ти мене уже не чекаєш,
Болючими стали слова.
Важко без тебе дуже,
І життя уже не життя.
Зрозумій,коханий.Не друже!
Я хочу знайти співчуття.
Ти ж знаєш мене, як прочитану книгу,
Від початку і до кінця,
Від кожного звуку чи сміху,
Аж до рис чарівного лиця.
Мене вже ніхто так не пізнає,
Не загляне у глиб душі.
Той хто кохання втрачає
Починає писати вірші.
Дідух Олена
