Ситуація на Донбасі: з перших вуст
Добровольці – люди, любов до Батьківщини котрих йде від почуття гідності. По - різному відчуваєш війну на Донбасі, коли читаєш про неї у ЗМІ, та коли спілкуєшся наживо з людьми, які побували там .
Ми зустрілися з добровольцем АТО, вчителем з Захисту Вітчизни, учасником бойових дій на Донбасі Богданом Петровичем Клімчуком, який розповів про ситуацію у гарячих точках.
- Нам відомо, що Ви побували в зоні АТО. Протягом якого часу, де і в якому підрозділі ви служили?
- З липня 2014 року по 4 вересня 2015 року. Перебував у Донецькій області, частково з січня місяця 2015 року у військовій частині №1 – 12.
- Чи отримували Ви поранення?
- Отримував, але це були легкі ушкодження.
- Чи часто Вам доводилося застосовувати зброю?
- Нам зброю видавали обов’язково, тому користувались ми нею часто.
- На якій найближчій відстані від Вас йшли бої?
- Я знаходився в центрі бойових дій.
- Яка Ваша думка стосовно Донбасу?
- Я сам учасник бойових дій. Відношення до Донбасу? Я можу сказати лише те, що це територія України. Це наша територія і повинна бути нашою. Справа лише в тому, що ніхто її не цінує і нам приходиться за це сплачувати.
- Що під час перебування на фронті запам’яталось більш за все, і взагалі, наскільки це все страшно?
- На всі 100% страшно. Краще за все запам’ятались друзі. Краще згадувати позитивні моменти, хоча в па’мяті залишаються і негативні. Крім людей більш нічого позитивного сказати не можу, все інше – війна, страшно, холодно, голодно.
- Якщо Вас покличуть на фронт, підете?
- Так.
- Що на Вашу думку може кардинально змінити ситуацію, відновити мир в короткий термін?
- В короткий термін нічого. Лікується це великим часом. Неможливо забути тих людей, хлопців, дівчат, те, що зупинило безліч заводів, фабрик.
- Що можете порадити людині, яка захоче служити в зоні АТО?
- Вивчати військову справу перед тим, як іти в зону АТО, бо там зовсім нелегко.
- Багато людей не хочуть іти в АТО, отримавши повістки, так як наслухані про проблеми з обмеженням продуктами харчування, спецодягом. Не говорячи вже про те, що людину можуть вбити чи поранити. Ви пішли добровольцем – що підштовхнуло Вас на цей крок?
- Насамперед патріотичне почуття.
- В яких умовах Ви жили під час перебування в зоні АТО?
- Я не можу сказати в поганих чи хороших. Я вважаю, що в нормальних.
- Як по – вашому можна назвати те, що відбувається на Донбасі?
- Одним словом тяжко назвати. Особисто для мене це розвал, війна, смерть, нещастя, пожежі, голод.
- Як до Вас відносилось місцеве населення?
- По–різному. Спочатку коли ввійшли в 2014 році, відсотків 70 було за сепаратизм, але буквально через деякий час 70% стало за Україну, але 30% залишилось все ж таки за Росію. Іноді коли побачать зі зброєю, то нічого поганого не скажуть, а позаочі – різне. І жести показували, і нецензурні слова.
Наприкінці розмови Богдан Петрович зробив екскурсію по пам’ятках, які він привіз з гарячої точки Донецької області, фото та подарунки від друзів, що знаходяться в музеї школи №1.
