Був, є і буде…
Скільки пам’ятають себе люди, стільки був серед них і Учитель. Був, є і буде, поки світить сонце. Доля кожної людини, що живе на землі, хоча б трішки побувала в його руках. Теплими промінцями вчительського серця зігріта наша планета. Все світле в цьому житті від нього – безкорисного слуги Істини, Мудрості, Добра, Миру. Теплим словом хотілося б згадати усіх педагогів Дубенського коледжу РДГУ на чолі із мудрим керівником - Бабаком Валерієм Павловичем, що є нашими наставниками, а зовсім незабаром стануть і колегами. Для цих людей існувала лише одна істина. Синонім їй – робота. Низький уклін вам, шановні, за вашу невтомну клопітку працю, відданість педагогічній справі, а над усе – одухотворену любов до студентів, тобто за той фундамент, на якому сьогодні базується сучасність нашого педагогічного закладу.
Робота, що пов’язана з викладанням, завжди вважалася дуже складною, але в той же час поважною діяльністю. Дуже точно про вчителя писав відомий поет С.Л. Соловейчик: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи».
Бути вчителем сьогодні – досить складно, але якщо він зможе знайти ключик до сердець своїх дітей, то їхня любов і віддача не знатимуть меж. І через довгі роки вдячні учні згадають і свою першу вчительку, яка вчила рахувати і писати, і улюбленого викладача з коледжу, з його цікавими заняттями, які завжди при зустрічі посміхалися та віталися. Це, мабуть, найвища нагорода в житті кожного педагога.
Пройдуть ще роки, а вчитель знову зайде в клас, щоб донести іншим дітям світле та розумне, і буде сіяти в їхніх душах добро та надію. Педагог буде готувати наступне покоління до тернистої та непростої дороги, під назвою життя.
Випадкові люди дуже рідко затримуються в цій професії. Далеко не кожна людина може бути вчителем, так як ця професія вимагає колосальної та клопіткої праці, саможертовності, величезного терпіння, любові до дітей та непідкупного інтересу до своєї професії. Тому важко переоцінити заслуги талановитого педагога, який відкриває перед дитиною двері у світ знань, впливає на формування його життєвої позиції та пріоритетів, закладає ґрунтовні основи його майбутнього, що ми і бачимо на прикладі наших любих викладачів.
Шановні наші другі мами і тати, всякого буває у Вашій роботі, але ви робите дійсно неоціненну справу – ви даруєте кожному з нас частинку свого серця! Нехай натхнення ніколи не полишає Вас і нехай те добро, яке Ви вкладаєте в нас, повертається Вам сторицею!
