top of page

Підбирати рими почав ще з маленького віку і продовжив у студентські роки. Завжди керуюся  кредом: «Дай собі свободу мріяти і мислити масштабно» і намагаюcя доносити його у своїй поезії, але більшість моїх віршів написані завдяки величній силі кохання.

Сергій Олексійовець

Мій вчителю, мій цінний еталон,

Твій поклик дуже щедрий і великий,

Завжди тебе тягнуло в знань полон

Дорогою, що наче в попіл збита.

 

Мій вчителю, мій світлий зорепад,

Твої протяжні й недоспані ночі,

Знання, неначе вільний водоспад,

Які для поколінь віддати хочеш.

 

Мій вчителю, моя одна надія,

Ніколи не покинеш у біді.

І так приємно, що коли радієш,

Як виростають діти у твоїм гнізді.

 

Мій вчителю, Мій шлях, моя опора,

Буваєш наче грім посеред стін,

А серце наче океан просторе

З якого води ти свої розлив

 

Мій вчителю, мій путній поводир,

Завжди тягнув ти той граніт науки.

В душі своїй ти вічно молодий,

Хоч і затерлись вже від крейди руки.

 

Моя подяка, мій тобі уклін,

За те що ти ні разу не покинув,

Я дякую за те, що так любив

Свою маленьку дорогу дитину.

Спочатку було слово, і слово було Вчитель,

Воно лягло так ніжно на папір…

Душі моєї перший просвітитель,

Очей моїх незрячих гострий зір.

 

Осінні колажі з пожовклих фотокарток,

Учителя мого, життя уроки – вічні.

Ховаються за бантами дівчаток,

Приємні посмішки з картин да Вінчі.

 

Таким незграбним почерком дитячим

Моя рука виводила рядки…

Ти у моїх очах читав, чи, може, бачив

На аркушах в клітинку вдячності листи.

 

Спочатку було важко, та слово було Вчитель,

Уже лежало тихо-тихо на папері…

Ти світлих мрій дитячих янгол хоронитель,

Який ніколи не показував на двері.

 

Шкільний дзвінок – Бетховена сонати,

Мелодія мільйон мажорних нот…

Завжди буде у хмари підіймати,

Учитель в класі – в літаку пілот.

 

Він чарівник, магічну силу має,

Він розгойдає знань веселу карусель.

І навіть коли втома і сил уже немає,

Й коли невдачі сипляться в портфель.

 

Спочатку було страшно, та я пішов навшпиньки,

І залишив конвертик на столі…

Учительські столи – це їх поштові скриньки,

Мій рідний, любий вчителю, я дякую тобі.

Віталій Скоропляс

bottom of page